Студентська рада Києва

«До того часу, коли ми усвідомимо, що наші батьки мали рацію, ми вже матимемо своїх дітей, котрі вважатимуть що ми не праві» Невідомий автор

«Ти подивись на неї: пуп стирчить, ночами десь її носить, – ні сорому ні совісті! Та хіба ми були такими? А хлопця того з п’ятого поверху бачила?! Як включить музику вдень, аж голова тріщить!», – ось саме так за усталеним графіком мінімум тричі на день перемивають нам кісточки «о мудрейшие» бабуськи під під’їздом. Почувши таке хтось із нас ще й гостре словечко у відповідь підкине – от і ще роботи їм на тиждень прибавилось. А той, хто знає про можливості, які надає періодичне використання голови – може й привітатися, ще й як здоров’ячко поспитати, ще й за успіхи дітей та онуків поцікавится – такому бабусі просто ціни не знатимуть. Все – авторитет маєш. Тепер «ночной дозор» до тебе буде менш прискіпливим. Все це до того, що те, що думають бабусі з дідусями, таки повністю під нашим контролем. І якщо нам не подобаються певні стереотипи про нас самих – їх не так вже й важко змінити.
Про те, що «батьки нас не розуміють» вже начебто всім відомо. Але досить лише молоді нахилити голову, як вона одразу запримітить ще один нюанс – виявляється десь під ногами плутається ще й молодше покоління. Ми його не помічаємо неспроста, бо самі зараз в полоні стереотипу про те, що вони малі, дурні й куди нам з ними водитися. Проте, почувши деякі заявочки з їх уст, я просто не могла на них не прореагувати. Корона з мене не впала, а що з того вийшло – читайте розмову з 13-літнім Симоном Радченком:
- Молодь зараз повністю деградує. Візьмемо до прикладу будь-яке суспільство і порівняємо. По-перше, деградація моральна. Погляньмо на те, що було хай навіть на початку минулого століття, і послухайте що говорять зараз у будь-якій підворітні у Києві. Є дуже велика різниця, в основному у висловлюваннях. Також є різниця і в фізичній силі – оскільки людина не використовує все, що їй дано, вона потихеньку слабшає, стає дурнішою, менш ввічливою. Якщо раніше ми прогресували, груби кажучи, від мавп до людей, то зараз цей процес йде повністю навпаки.
- І коли ж ми почали деградувати?
- Я вважаю, з кінця ХІХ століття – з 1886 року.
- Деградують поголовно всі?
- Ні звичайно. Є люди, котрі прагнуть покращити себе й інших. Останніх не факт, що вийде, а от себе цілком можна. І насправді це дуже легко зробити. Треба слідкувати за своїм мовленням, манерами і на повну використовувати свої можливості.
Якщо ви зараз вирячили очі, то у мене тоді ще й скрутилися вуха. Дожилися – яйця починають повчати курей. Але ж, як не крути, а доля правди у тому є! Єдине, що неприємно, що усталені стереотипи мають в основі негативне підґрунтя. Коротше, без експертів тут не розібратися – тлумачить Роман Сеник, 22 роки, опановує рівень спеціаліста з практичної психології в університеті імені М. Драгоманова:
- Чому в одного покоління з’являються стереотипии про інше?
- Тому що вони зростали в різних умовах. У одних був телевізор, в інших не було. Які ідеали, такі й діти.
- Як дійти взаєморозуміння?
- Якщо враховувати те, що через одне покоління все повторюється, то треба щоб бабусі й дідусі більше спілкувалися з онуками.
- Чи можливо таке, що покоління не матимуть стереотипів одне про одного одного?
- Звичайно, ні. Кожне покоління живе у свій час. Ми не можемо бути такими ж як наші батьки. Ми їх можемо слухатись чи не слухатись, але поки не спробуємо на своїй шкірі не відмовимось від чогось.
- Молодше покоління думає, що ми деградуємо. У них це звідки?
- Від телевізора й Інтернету.
- Коли вони будуть на нашому місці, чим вони відрізнятимуться від нас?
- Вони будуть менше рухатись і більше хворіти. Всі емоції передаватимуться в смайликах. В державному масштабі продовжиться універсалізація – всі країни будуть кроїтися під один манер.
- А наші діти якими будуть?
-Якщо наші діти нічого не змінять, то онуки доб’ють планету взагалі.
- З чийого боку має йти ініціатива в боротьбі проти стереотипів?
- Спочатку має висловитись молодь, тоді старші, а третя сторона привести до консенсусу. На даному етапі молодь слід долучати до соціальних робіт, щоб її побачили ще з одного боку.
- Тут молодше покоління заявляє, що ми деградуюча молодь – це так?
- Якщо у нього глобальні цілі в житті, то будь-ласка нехай іде й буде президентом. Якщо є такі люди, котрі кажуть, що ми деградуємо, значить вони думають, що вони ліпші за нас. Ще може бути, що у нього просто завищена думка про себе.
- Стереотипи можна якось змінити, знищити?
- Все можна підкоректувати, перетворити мінус на плюс. Але певні стереотипи між поколіннями існуватимуть завжди.
Власне, ми знову прийшли до того, що все в наших руках. І ще доречна не менш розумна й занадто відома думка про те, що коли хочеш, аби поважали тебе, навчись поважати інших. А перший крок завжди робить той, хто розумніший.
Вікторія БІРЮКОВА